Григорій Дмитрович Пришедько народився 9 липня 1927 року в Дніпропетровську. Він був наймолодшим у родині; старші брати й сестра опікувались меншим братиком. Гриша був несхожим на інших дітей, і невдовзі стало зрозуміло – у сім’ї росте художник.
У 1951 році Григорій Пришедько закінчив Дніпропетровське художнє училище. Твори молодого художника з 1956 року експонувалися на міських та обласних виставках. А з 1960 його творчість вже була представлена на республіканському рівні – і впевнено посіли своє місце в художньому світі.
Григорій Дмитрович жив і працював у Маріуполі (на той час м.Жданов); протягом певного часу мав посаду головного художника міста. Можливо, завдяки цій посаді, Григорій Пришедько зміг ініціювати створення у Маріуполі картинної галереї імені Архипа Куїнджі, яку було відкрито на громадських засадах у 1962 році.
Окремою сторінкою творчості художника була співпраця з художником Віктором Арнаутовим, якому судилася незвичайна доля. Після 1918 року В.Арнаутов виїхав до США; згодом до Мексики, де навчався у відомого художника Дієго Рівери – створював фрески під його керівництвом. Повернувшись до США, працював і викладав у Стенфордському університеті; у 1961 році виїхав до СССР і одержав громадянство.
Арнаутов створив чимало фресок і мозаїк. Одна з найвідоміших – “Підкорення космосу”; вона була створена у співавторстві з Григорієм Пришедьком. Після цього величного мозаїчного пано художники виконали ще одне спільне замовлення – мозаїку на стіні однієї з маріупольських шкіл: “Вчителька з групою дітей” (1965).
1966 року життя митця докорінно змінилося – у Сєдневі в Будинку творчості Григорій Пришедько зустрів Галину Зубченко. Невдовзі вони одружилися. Григорій переїхав до Києва і доєднався до гурту художників, яких згодом почали називати “шістдесятниками”. Зокрема, це були учні та послідовники Григорія Синиці, які прагнули творити сучасне мистецтво на основі народного. З того часу його власна творчість зазнала великих змін.
Великі монументальні твори Григорія Пришедька, виконані у 1967 році спільно з Аллою Горською, Віктором Зарецьким та Галиною Зубченко, донедавна прикрашали будови в Маріуполі. Надалі подружжя працювало переважно в Києві…
Григорій Дмитрович Пришедько був багатогранною творчою особистістю. Ми знаємо його не лише як монументаліста, але і як талановитого живописця, чиї твори сповнені ніжності й ліричності. Тонкі й делікатні переходи в кольорах зачаровують. Його живопис має дивовижну властивість: один раз побачивши полотна художника, до них хочеться повертатися ще і ще…
Григорієві Пришедьку судилося прожити яскраве, але недовге життя. Він помер 1978 року в Києві. Друзі, колеги і знайомі згадували про нього з теплотою і світлим сумом. Ім’я чоловіка не сходило з уст Галини Зубченко майже до останнього дня її життя.
Свого часу Галина Зубченко-Пришедько казала: “Художник продовжує жити в своїх роботах”. У 1980-90-х роках вона організувала дві великі виставки, на яких був представлений творчий доробок Григорія Дмитровича. Одна з них відбулася у Маріуполі в 1993 році.