Мистецький шлях Григорія Пришедька починався зі станкового живопису школи реалізму. Такою ж була і його освіта. Проте на початку 1960-х років відбулося їхнє знайомство з відомим художником-монументалістом Віктором Арнаутовим, і перші дві вагомі монументальні роботи Пришедька були виконані з ним у співавторстві. Це були “Підкорення космосу” і “Вчителька з групою дітей” (1962).
Знайомство з київськими митцями-“шістдесятниками”, захопленими національно забарвленим українським мистецтвом, багато в чому переорієнтувало його подальшу монументальну працю.
Так, наприклад, 1967 року до Маріуполя, тоді ще Жданова, прибула без перебільшення “зіркова” команда: Алла Горська, Віктора Зарецький, Галина Зубченко, Григорій Пришедько, Борис Плаксій, Василь Парахін, Надія Світлична. Менше ніж за два місяці художники створили дві мозаїки в ресторані “Україна” – це “Боривітер” та “Дерево життя”. І наприкінці 1967 року художники створюють ще одну масштабну мозаїку на першому поверсі цього ж будинку.
Григорій Пришедько разом з дружиною Галиною Зубченко створили пано “Квітуча Україна” в маріупольському гастрономі “Київ”. Ця робота сягала 60 квадратних метрів. За спогадами Галини Зубченко, ескізи могли належати Аллі Горській.
Всі наступні мозаїки Григорій Пришедько та Галина Зубченко створювали вже в Києві.
1970 року була виконана мозаїка “Рух” на фасаді будівлі спортивного комплексу “Наука”. Згодом Галина Зубченко жартуватиме: “Славко Чорновіл для назви своєї партії точно взяв нашу назву – ми ж усі з одного патріотичного кола”…
Того ж року був створений Інститут ядерних досліджень. Упродовж 1972-74 рр. Пришедько й Зубченко працювали над грандіозною мозаїкою “Ковалі сучасності”, яка прикрашає стіну Інституту й донині.
У 1970-1971 роках Галина й Григорій виконали ще одну велику й складну мозаїку на фасаді адміністративного корпусу Інституту онкології – “Перемога”. Ідея мозаїки була запозичена з іконописних зображень Юрія Змієборця, але в ролі змієборців зображено лікарів. На початкових ескізах лікарі мали вигляд величний, урочистий та вдумливий. До певної міри навіть молитовний, чого ніяк не могла допустити тогочасна художня рада. Тому авторам довелося додати в композицію агресивності й динамічності – і це, на превеликий жаль, зруйнувало початковий задум.
Цікавою й плідною виявилася також співпраця Пришедька й Зубченко з видатним ученим, директором Інституту кібернетики, академіком Віктором Глушковим. На території Інституту донині зберігаються їхні мозаїки: на фасаді “Тріумф кібернетиків” (“Кібернетичний кристал”), а у фойє – “Майстри часу” й “Кібернетична квітка”.
