Живопис

Григорій Пришедько – живописець-колорист

Григорій Пришедько отримав освіту живописця у Дніпропетровському художньому училищі. Тоді нечасто бувало, щоб роботи молодого художника одразу приймали на виставки, нехай навіть і міського чи обласного рівня. Проте Григорій мав виставки вже в перший рік після захисту диплому. Це цілком можна пояснити високим рівнем виконання робіт – він прекрасно володів пензлем. Колорит живописних творів Пришедька зачаровує. Митець дуже майстерно вмів, як то кажуть художники, “взяти відношення” в роботі; а кольорові переходи у нього настільки трепетно-тонкі, що в живописі аж бринить повітря.

Здавалося б, що майбутня реалізація Григорія Пришедька визначена на все його подальше життя – і це буде живопис… Проте, зустріч з Віктором Арнаутовим у 1961 році додала ще одне поле діяльності – монументальне мистецтво. І певний час Григорій Дмитрович паралельно працював у двох напрямках – на повну силу.

Проте 1966 року в седнівському Будинку творчості Григорій Пришедько зустрів Галину Зубченко, свою майбутню дружину. Це знайомство, а згодом і одруження, докорінно змінили подальше життя і творчу працю Пришедька-художника. Саме тоді Григорій Дмитрович ознайомився зі школою Григорія Синиці – творення майбутнього українського мистецтва на основі народного, традиційного. Разом із Галиною Зубченко вони створили чимало мозаїчних панно у Києві і в Маріуполі.

• Див також: Монументальне мистецтво у творчості Г.Пришедька »

Втім, Пришедько і надалі постійно працював як живописець. У кінці 1960-х та протягом 1970-х він зачарувався красою й величчю українських храмів. За спогадами Галини Зубченко, Григорій Дмитрович болісно сприймав долю церков та монастирів, їх руйнування. Так у творчому доробку художника виник цілий цикл робіт, який умовно можна назвати “Храми України”.

Г.Пришедько як живописець-колорист дуже цінував і любив пейзажі. Варто зауважити, що художник писав їх і на Київщині, і на Півдні України. Він знаходив красу скрізь, де доводилося бувати. У пейзажах художника неймовірно передані настрій, стан, атмосфера… Галина Зубченко згадувала, зокрема, що Григорій Дмитрович був палким шанувальником творчого доробку Архипа Куїнджі.

Одне з останніх живописних полотен Григорія Пришедька датоване 1977-м роком; він творив майже до своєї смерті у 1978 році. На жаль, митця здолала невиліковна хвороба…

По смерті Григорія Пришедька його дружина Зубченко-Пришедько Галина Олександрівна організовувала виставки, де експонувалися його твори. Одна з них – персональна – відбулася у Маріуполі в 1993 році.

 

ГАЛЕРЕЯ: